ВІРА НАГОРНА

Куди  не  глянь  -  одні  сніги,
Із  снігу  квіти  і  дерева,
Пустельно,  тихо  навкруги
В  палаці  білім  Королеви.

-Весь  світ  віддам  тобі  я,  знай!-
Сказала  Снігова  величність,
Якщо  зуміє  юний  Кай
З  крижинок  скласти  слово  "ВІЧНІСТЬ".

Із  льоду  слово  й  сам,  як  лід
Застиг  на  льодянім  покрові,
А  біля  снігових  воріт
Та,  що  несе  вогонь  любові.

Там  чари,  перепони  тут,
Але  вперед  ступала  твердо,
Долала  біль,  здолала  путь
Хоробра  і  прекрасна  Герда.

-Мій  Каю,  брате,  друже  мій!-
Сльоза  благальна  покотилась,
Ожив  вінок  дитячих  мрій,
Сніжинка  серця  розтопилась.

Вони  разом  -  вже  не  малі,
Хоч  серцем  і  душею  -  діти.
Зима  минає,  тане  лід
І  квітне  благодатне  літо.