ВІРА НАГОРНА

Народилася 8 травня 1952р. в мальовничій Іванівці, що біля Чернігова, розташованій на р.Вздвиж – Притоці Десни, оточеній розкішними таємничими борами.

    Хоча моє дитинство припало на важкі повоєнні часи, але огорнена любов`ю лагідної, музично обдарованої матері(була хористкою Свято-Покровської Іванівської церкви) Олександри та поважного батька Івана, для якого найближчими друзями й найдорожчими подарунками були книги, - зберегла в серці найкращі спогади про дитячі роки. Наша хата завжди була наповнена чарівними українськими народними  піснями. Мені дуже пощастило зі шкільними вчителями. Перших учительок – Ганну Микитівну та Галину Іванівну, всіх тих чудових людей, що мене вчили згадую з любов`ю, ніжністю, щирою подякою та зі сльозами на очах. Шкільні роки – найщасливіша пора мого життя.

   Закінчила технологічне відділення Чернігівського кооперативного технікуму, але доля розпорядилася так, що не працювала  хіба що вуличним сліпим  музикантом, серед записів у трудовій: діловод Іванівської середньої школи, секретар правління колгоспу, старша піонервожата.

   Співала в церковному та народному хорах.

   Складала вірші, відколи себе пам`ятаю.

В 2005р. Моя добра подруга Н. В. Щербина уклала з них невеличкі  збірочки: «Літо», «Квіти мого кохання», «Маю надію на Господа я», «Азбука», «Казка про Кам`яну державу», «Ви не повірите мені».

В 2006р. в Ніжині Вийшла збірка «Мелодія прощання» до якої входять  19 пісень, накладом 300 примірників, на музику, композитор Анатолій Сухонос.

   В 2008р. в Чернігові вийшли збірки «Ви не повірите мені» та «Бігли коні під мостами», до яких увійшли вірші з раніше виданих восьми збірочок, доповнених новими творами та розділені для діток та дорослих. Всього по 50 примірників.

   Всі книжки, видані(моїм коштом) в Ніжині та Чернігові, подарувала своїм друзям, родичам та знайомим.

Національність – українка.

Віросповідання ­- православна християнка, прихожанка

Чернігівської козацької Катерининської церкви УПЦ КП.

   З повагою ставлюся до РУН - Віри, як до наших неймовірно прекрасних давньоукраїнських традицій.

   Вважаю, що повного щастя може зазнати лише людина, яка плекає в собі національне коріння, говорить мовою свого народу та проживає на материнській території свого  народу, чого й бажаю  всім людям від щирого серця!