ВІРА НАГОРНА

Була  вже  година  пізня,
Поснули  квітки  в  листах,
Свою  вечорову  пісню
Доспівував  тихо  птах,

Відважні  пішли  шукати
Цвіт  щастя  на  все  життя,
А  біля  ріки  дівчата
Пророчили  майбуття.

В  розлогих  вербах  біліли  
Вишивані  сорочки,
На  чистій  купальській  хвилі
Несла  течія  вінки,

А  крізь  височінь  прозору
Лилась  неземна  краса:
То  падали  тихо  зорі
Й  губилися  в  небесах.