ВІРА НАГОРНА

Ой, навіщо літа свої

Марно трачу?

Піду, стану за хатою

Та й заплачу!

Не порадить ніхто мені

Окрім Бога,

Нема кого покликати

На підмогу,

Біля мене воріженьки

Так і в'ються,

Над моєю недолею

Так сміються!

Ой, що ж мені біднесенькій

Та й робити?

Куди ж мені головоньку

Прихилити?

Згадай, Боже, ім'я моє

Там, на небі,

пропадаю навіки я,-

Так і треба!

Забери же додомоньку.

Хай спочину

Або гарну дай доленьку,

Як калину!