ВІРА НАГОРНА

Троянди  цвіт  у  небесах,
На  дивовижній  тій  планеті,
чи  є  де  ще  така  краса,
Гей,  озовись  чи  ще  є  де  ти?
О,  Антуане,  як  ти  зміг?
Розкрив  жіночу  таємницю,
Та  все  ж  покинув,не  зберіг
Любов  квіткової  цариці!

Все  намагався  догодить,
А  їй  -  то  холодно,  то  жарко,
Чи,може,тихо  і  тремтить
Можлива  поміж  вами  сварка.
Ох  ті  шипи!Ти  всі  світи
Пройшов,  щоб  все-таки  збагнути
Всі  примхи,  що  лиш  для  мети
Твою  увагу  привернути.
Маленький  принц,  твій  сміх  затих,
Ти  нас  надумав  полишити,
Відповідальні  ми  за  тих,
Кого  судилось  приручити.
Чому,  любове,  ти  така  -
Усе  сповна  віддати  треба?
Остання  мить  тому  й  легка,
Що  в  небо  лину  лиш  для  тебе!