ВІРА НАГОРНА

Перцвіли волошки в полі,

Відщебетали солов'ї,

Тривожно шепчуться тополі,

Звіряють жалощі свої:

-Чому ж ошатне наше вбрання,

Мов самоцвіт, мов оксамит

Через оцей недосвіт ранній

Опасти може в кожну мить?

Ще лише вчора грався вітер

Пестливо листям, що ж тепер?-

Печально тягнуть вгору віти,-

Їх шум затих, їх шум завмер...