ВІРА НАГОРНА

До тебе, батьку , лину у думках

Словами, що не встигла їх сказати:

"Чому проклався твій воєнний шлях

Не за Вкраїну, а за її ката?"

 

Ти стільки ран і горя пережив,

Пройшов війну від Бреста до Берліна,

Але ж чому тоді не зрозумів,

Що згине наша рідна Україна,

 

Що кращих винищать її синів,

А над степами атом чорно звисне,

Що стихне мови солов'їний спів

І ти замовкнеш, українська пісне!

 

Із жита скоро не мої брати -

Чужинці випікатимуть хлібини,

А ми роз'їдемось в чужі світи

І хто, скажи мій батьку, в цьому винен?

 

Я бачила твій біль і каяття,

Оплакала путі твої в тернинах,

Від тебе, батьку, перше відчуття

Святого слова Гімну України!

 

Про тебе згадка - то тяжка журба,

За вічну пам'ять я молюсь понині,

А вічна СЛАВА - воїнам УПА,

Що бій вели за волю УКРАЇНИ!