ВІРА НАГОРНА

Ще  літні  барви  вигравали,
Та  вже  не  пахла  матіола.
Пташки  веселі  відспівали,
І  Чорна  пава  день  зборола,

В  чеканні  сизії  ожини,-
Від  ягід  гіллячко  нависло,
Великі  очі  темно-сині
На    трави  ронять  сліз  намисто...

Що  ж,  прощавай,  пора  чудова
Троянд  цвітіння,  хмелю,  м'яти,
І  тиха  в  сутінках  розмова,
Й  спориш,  під  вишнею  зім'ятий,

І  ніжно-білий  кущ  калини,
Й  закличне    вранішнє  кування,
І  сіножаті  запах  дивний,
І  неймовірне  щебетання!

Ще  буде  довго  в  сад  стежина
Туманом  привидно  біліти,
Та  врешті  згасне  цвіт  жоржини  -
Останній  поцілунок  літа.