ВІРА НАГОРНА

Минають швидкоплинно пори року,-

Вже з вереском пташиним настає

Розкішна Осінь - пані ясноока

І щедро подарунки роздає.

 

Милують зір багрянолисті крона

І журавлиний в теплокрай політ,

Звисають пишно виноградні грона,

Палає чорнобривців зорецвіт.

 

Втішайтеся - красуня золотиста

Вас у осінні мандри поведе,

Прикрасить сад калиновим намистом,

Додолу стиглим жолудем впаде,

 

Вплете мережки бабиного літа

В погожі дні з буянням верес-трав

Або ж сипне недосвітом сердито,

Затьмарить небо від п’янких заграв,

 

Постеле, стрепенувши жар-косою

Жовтогарячий килим через ліс

І заворожить вічною красою

Осіннє диво - тихий падолист.