ВІРА НАГОРНА

Душе  моя,  чого  ти  так  болиш?
Чому  не  спиш  від  ночі  до  світання?
За  мить  тяжке  земне  життя  скінчиш,
На  крилах  ти  у  вічність  полетиш
І  там  знайдеш  притулок  свій  останній.

Бо  ти  тепер  -  клубок  образ  гірких,
Принижень,  суму,  відчаю  і  болю.
Розрад  не  хочеш  слухать  нічиїх,
Не  можеш  бачить  ворогів  своЇх,
НадіЇ  вже  нема  на  кращу  долю.

Лиш  там,  де  ні  печалі,  ні  жалю
Душа  моя    до  спокою  дістане.
Покину  все,  що  знаю  і  люблю
Усіх,  за  кого  Господа  молю
І  в  світі  тім  молить  не  перестану.