ВІРА НАГОРНА

Прилине  легко,  мов  хмаринка,
Той  спогад,  сповнений  принад:
Колодязь  журавлем,  хатинка
З  вікном,  задивленим  у  сад,

Ікони  в  вишитім  убранні,
Кує  годинник  на  стіні,
Червоні  китиці  герані
Горять    у  білому  вікні.

Щебечуть  ластівки  крилаті,
Звисають  верби  через  тин,
Співає  й  поле  з  нами  мати
Квітник  улюблених  жоржин.

У  затишку  отім  Едему
Живи,  втішайся  і  радій,
Та  кличе  час  і  ми  ідемо,
Яскравих  сповнені  надій.

Рушаєм  засвіт  у  дорогу
Назустріч  долі  молодій,
Чекаєм  райдуги  від  Бога,
Нас  не  лякає  буревій!

Та  з  жалем,  коли  йшли  востаннє,
Услід  дивились  вогняні
Червоні  китиці  герані,
Мов  жар  у  білому  вікні.