ВІРА НАГОРНА

Погляд твій ніжно-карий -

Пам'ятка в фотоальбом,

Ми були - чим не пара?

Доля всміхалась обом.

Нині ж усе інакше, -

Холодно і ми вже не ті,

Світле кохання наше

Спотайна вкутала тінь.

Ллється дощ - неба сльози,

Креслить лінії косі,

Ручаї на дорозі

Наші змивають сліди

Прощавай, більш не сила

Все, напевне, кінчилось,

Я тебе попросила:

- Не повертайся іди!

Струмені на обличчі -

Плач чи вода дощова?

Гніватись нам не личить,

Адже любов ще жива!

Ген віднеси-но, хмаро,

Дні непогожі, сумні.

Ми таки - чим не пара?

Ми такі в світі одні!

Я не вірю, не сила,

Може, все лиш наснилось,

Може, я попросила:

- Не відвертайся, не йди!

Ллється дощ - неба сльози,

Креслить лінії косі,

Ручаї на дорозі

Вперто змивають сліди.