-Поетеса-
ВІРА НАГОРНА
Чому війна
Як можна буть таким байдужим
До мови, що Господь нам дав?
Ти ж дар той Божий, щирий друже,
На язык "братній" проміняв!
За те в такій тепер пошані:
Руїна, безлад і війна
Бо слово - то наріжний камінь,
А не монета розмінна́!
Допоки мова не на часі,
Ми "мирно" ждем кінця війни
Й безглуздо гинемо в Донбасі,
Мов на закланні барани.
Та й власне, слово," українці",
Герої наші, не про вас, -
Ви - кіборги, немов чужинці,
І Сталінградом став Донбас.
Усе ковтаєм, все байдуже,
Нас так затуркали "брати",
Що ми не вдумуємось дуже,
Як обзивають нас кати!
Мова ж - душа народу, зброя,
Сильніша "Граду" й булави,
Не віддавай її без бою,
В бою ж преможи й живи!
Дві мови у народу - дикість,
Ганьба! - минув її вже час!
То є дводухість і дволикість,
То не для нас і не про нас!