ВІРА НАГОРНА

Йде лисичка через ліс,

Раптом їй напереріз

Виліз хтось такий кудлатий,-

Важко в темряві впізнати.

 

Сніг мете, зима вже близько,-

-Хто це йде,- питає Лиска,-

Відкіля такий узявся

І куди це ти зібрався?

 

- Я бреду до свої хати,

Бо пора вже мені спати,

Мою хатку звуть барлогом,

А мене всі - Клишоногим!

 

-Що ж, Ведмедику, бувай!

-Добре, Лиско, прощавай!