ВІРА НАГОРНА

Явись  мені  на  мить,  дитинства  літо,
Нехай  зайду  -  дрібнесенька  дитина
В  біленьку  хату,  дощиком  умиту,
Де  тулиться  до  ганку  кущ  калини,

Лунає  пісня,  і  журкоче  прядка,
А  ми  біжим  босоніж  через  просо
В  заквітчану  червоним  маком  грядку
Плести  кукурудзяним  лялькам  коси.

Так  весело  до  нас  сміється  сонце,
Так  лагідно  щось  промовляє  мама,-
Розлогі  дикі  груші  під  віконцем
Защебетали  птаством  щоб  так  само,

Щоб  удворі  знов  походжав  наш  тато,
А  ми,  такі  ще  зовсім  невеличкі
Співаєм  двоголосо    "Чуєш,  брате?"
В  густому  верховітті  груші-дички.

Явись  мені  хоч  на  малу  хвилину,
Щоб  тільки  встигла  я  зайти  до    хати,
Перед  батьками  впасти  на  коліна
Й  за  все,  за  все  прощення  попрохати.