ВІРА НАГОРНА

Лине з дитинства до мене казкова

Мамина ніжна сумна колискова,

Що зігріває нас в люті морози,

Що проганяє із оченьок сльози

 

Люлі, дитинко, люлі,

Вже прилетіли гулі,

На підвіконня сіли,

Спатоньки запросили.

 

Водить за рученьку сон по садочку,

Вміло плете барвінкові віночки,

Вільною пташкою в горах літає,

В синьому небі веселкою грає.

 

Тож заспівай мені, матінко люба,

Щоб колискова не впала у згубу,

Щоби навчить своїй мові тих бідних,

Котрі не чули в колисочці рідне:

 

Люлі, дитинко, люлі,

Спати лягають гулі,

Ходить побіля плоту

В сутінках сон-дрімота.