ВІРА НАГОРНА

Ревів майдан, зібрання велелюдне

Кричало:"Так!Ми разом сильні! Хай БудЕ!"

От і настав неправдам день той судний,

У небуття пора принижень відійде!

Нас так любов'ю хитро піддурили,

Навіяли, що мова бАйдуже яка

І наспіх нову націю створили,-

Москвоязикого вкраїнця-простака!

А ми ще й вірили, що можемо здолати

Своїх катів і встанем врешті решт з колін,

Йшли на майдани, як на світле свято,

Та знову вкотре не були всі, як один,-

Зі стрічечками спереду й на спині,

Із квітами - чи бачив світ подібний жест?-

Тут помаранчеві, там - біло-сині

Поставили на українській мові хрест!

Яка ганьба! Коли вже це минеться?

Де ж той народ, що вічно буде, чи він є?

Фальсифікатор ходить та сміється,

Русифікатори ж продовжують своє!

Ми вражою не крОпим волю злою,

Нам всі брати і нам любов лиш до снаги,

Тим часом нашою святою кров'ю

Своє свавілля кроплять наші вороги!