ВІРА НАГОРНА

ЗИМОВИЙ ЕТЮД

Перемела стежки, долину,-

Промчала віхола шпарка,

Он горобців на горобину

злетіла зграя гомінка,

Навколо срібло дивовижне

Іскринками чарує зір,

І урочисте все, і ніжне,

Мов нареченої убір!

Стоїть на килимі пухнатім

Сосна в кожушанці новій

Дивується раптовим шатам

Верба в хустині сніговій,

Ловлю долонями сніжинки,

Немов у зоряному сні

Зима змальовує картинку -

Застиглі мальви на вікні.