ВІРА НАГОРНА

Сонячна  мить  осіння,
Як  же  її  спіймати?
Квіти  своє  насіння
Сіють  побіля  хати,

Тільки  одна  й  лишилась,
Мріє    в  кутку  садочка,
Лагідно  притулилась
Квіточка  до  листочка.

Зірветься  мимоволі
Тихе    з    грудей  зітхання,
Як  на  пелюстки  долі
Я  подивлюсь  востаннє,

Може,  вони  ще  зійдуть  -
Марна  моя  тривога-
В  новії  весни  прийдуть
Квіти  кохання  мого.

Я  простягну  долоні,
Прошепочу  прохання;
-Мальви  мої  червоні,
Квіти  мого  кохання,
В  сонячну  мить  осінню,
В  довгі  зимові  ночі
Сяйте  весни  промінням,
Тим,  що  згасать  не  хоче!