ВІРА НАГОРНА

Буду,  сказав  я,  себе  пильнувати,
Дай  мені,  Господи,  не  прогрішить!
Часом    уста  на  вуздечці  тримати,
Поки  безбожний  на  варті  стоїть.

І  занімів  я  в  болючім  мовчанні,
В  серці  моєму  вогонь  запалав,-
Боже,  вкажи  мені  день  мій  останній,
Літ  моїх  міру  нехай  би  я  знав.

Вік  мій  -  ніщо  проти  Тебе,  мій  Боже,
Кожна  людина  -  марнота  земна.
Тільки  молитва  мені  допоможе,
Тільки  на  Тебе  надія  одна.

Хай  нерозумний  з  мене  не  сміється,
Я  не  відкрию  вже  більше  вуста.
А  від  докорів  життя  обірветься,
Врешті  скінчиться    мирська  суєта.

Я  мандрівник,  я  всього  лиш  прибулий,
Візьме    земля  і  мене,  і  мій  біль.
Ти  ж  бо  караєш  закони  забулих,
Нищиш  привабливість    їх,  наче  міль.

Буду  благати    Тебе  я  сльозою,
Гнів  мою  голову  хай  обмине,
Я  ж  підкріплюся  Твоєю  любов`ю
Перш,  ніж  піду,-  і  не  буде  мене.